Що робити, якщо дитина квадробер

Опубліковано 16 Жовтень 2024 о 10:00

Блог Діти в місті Київ >  Різне >  Що робити, якщо дитина квадробер

Photo: Freepik

Сьогодні, напевне, кожна мама здригається, почувши слово квадробер. Це сучасний рух, який швидко поширюється серед дітей багатьох країн. Діти в образах тварин бігають на чотирьох кінцівках, гарчать, гавкають та імітують поведінку справжніх тварин. Самі діти називають себе квадроберами, а те, чим вони займаються – квадробікою. Що це таке? Як із цим боротися? «Діти в місті» підготували відповіді на всі, хвилюючі батьків, питання.

Що таке квадробіка?

Квадробіка – це своєрідний вид спорту. Підлітки одягають маски, хвости, вушка; пересуваються на чотирьох кінцівках, вивчають та повторюють поведінку і рухи тварин. Займаються квадробікою діти переважно від 8-ми до 16-ти років. Це чимось нагадує хобіхорсинг. Якщо ви не знайомі з цим поняттям, саме час познайомитись.

Хобіхорсинг – спортивна активність, де учасники імітують верхову їзду на іграшкових конях, зазвичай на паличках (так звані «хобі-коні»). Хоча спочатку ця діяльність могла виглядати як дитяча гра, сьогодні вона стала повноцінною спортивною дисципліною, яка поєднує фізичні вправи, координацію та креативність. Учасники виконують вправи, схожі на кінні змагання, зокрема стрибки через перешкоди та виїздку.

Обидві практики спільні в тому, що це субкультурні тренди, які передбачають активну участь у рольовій грі, але хобіхорсинг більше орієнтований на спорт, тоді як квадробіка – на імітацію тваринних рухів.

Як виникла ця тенденція?

Photo: Freepik

Квадробінг виник приблизно в середині 2000-х років у Японії. Все почалося з хлопця на ім'я Кенічі Іто з Токіо. У дитинстві однолітки дражнили його мавпою, на що Кеничі Іто казав, що не ображається, оскільки сам вважав, що справді схожий. Закінчивши школу, майбутній засновник квадробіки влаштувався працювати двірником. І одного разу в зоопарку звернув увагу на руду мавпу виду патас, яка носилася вольєром на величезній швидкості. Іто присвятив дев’ять років вивченню особливостей руху мавп та адаптації цих рухів для анатомії людини.

Вже у 2008-му році Іто пробіг стометрівку на чотирьох кінцівках за 18,58 секунди. Через п’ять років він покращив свій результат до 16,87 секунди. У 2014 році Іто здолав один із його послідовників – японець Кацумі Тамакосі, який пробіг стометрівку на чотирьох кінцівках за 15,86 секунди. Через рік Кеничі Іто, якому вже виповнилося 33 роки, подолав дистанцію за 15,71 секунди та став рекордсменом. Таким чином випадкове захоплення звичайного японця перетворилося на популярну тенденцію, яка з часом дійшла і до нашої країни.

Читайте також: Тату, пірсинг, фарбування: як реагувати на зміни у зовнішності підлітка

У яких проявах квадробінг – це нормально, а коли варто насторожитися?

Квадробінг у певних проявах є цілком нормальним явищем, особливо якщо розглядати його як спосіб фізичної активності. Така поведінка є цілком природною частиною розвитку дітей, оскільки вони досліджують свою ідентичність та вчаться взаємодіяти зі світом. Квадробінг також може служити способом виплескування енергії та розвитку фізичних здібностей, таких як координація та витривалість.

Батьки можуть бути спокійними за своїх дітей, коли квадробінг проявляється у:

• здоровому інтересі до фізичної активності;
• використанні костюмів як засобів для креативного самовираження;
• сприянні соціалізації дитини в інших сферах життя, таких як навчання та спілкування з однодумцями.

Квадробінг – це, свого роду, розвага і гарна фізична активність. Однак гарною вона є доти, доки деякі з дітей не починають уживатися в роль і насправді поводитись як тварини. З кожним днем таких випадків стає усе більше. Доходить до того, що підлітки агресивно кидаються на оточуючих з гарчанням. Це можуть бути як діти, так і дорослі, для яких квадробіка перестала бути грою. Такі люди відносять себе до субкультури теріантропів (ті, хто частково або повністю вважають себе твариною на психологічному рівні).

Якщо ви спостерігаєте таку поведінку у вашої дитини, варто задуматися про серйозну розмову щодо правил безпеки, відповідальності за себе та свою поведінку. Розмова повинна бути спокійною і підтримуючою. Запитайте дитину про її інтереси, емоції та про те, як вона почуває себе в соціумі. Спробуйте зрозуміти мотиви такої поведінки та психологічний стан дитини, щоб знайти змогу допомогти, якщо вона цього потребує.

Більше порад від спеціаліста дивіться у відео:

Video: Перший Західний

Вам може сподобатися наша стаття: Сленгові новотвори: як розібратися у підлітковому жаргоні