Увага! Інформація на цій сторінці не актуальна

Виставка "Яворівська іграшка" + майстер-клас

Квитки
Адреса
Контакти

На виставці яворівської іграшки в Музеї Івана Гончара представлені експонати з колекцій Музею етнографії та художнього промислу НАН України (м.Львів), Національного центру народної культури "Музей Івана Гончара", приватної колекції Оксани Когут та Остапа Сойки.

Виставка триватиме з 1 червня до 8 серпня 2016 року.

Яворівська дерев’яна іграшка становить значущу сторінку забавкарства України й цілої Європи. Осередком її виготовлення є місто Яворів з прилеглими селами, що на Львівщині. Місце походження та самобутність яворівської дерев’яної забавки стверджує її орнаментика та колорит, які мають аналогії у розписі скринь, вишивці, ткацтві Яворівщини і не має аналогій в інших місцевостях України.

Образний та предметний світ яворівської іграшки розмаїттям утілених у ній тем пов’язує її з життям і побутом українців та надає їй виняткового значення у вихованні та розвитку дитини. Глибоку традиційність та високу мистецьку вартість яворівської іграшки посилюють її функціональні якості – екологічність, завдяки використанню дерева та безпечних для здоров’я барвників, а також виразні ігрові можливості, зокрема здатність створювати рух та звук.

Письмові джерела засвідчують виготовлення дерев’яних забавок у Яворові у ХVІІ столітті.

Активним періодом для яворівського забавкарства були роки останньої третини ХІХ – поч. ХХ ст. В тому часі іграшки майстрів з Яворова та довколишніх сіл досягали ринків Польщі, Німеччини та інших європейських країн. Наприкінці ХІХ ст. у Яворові була створена Забавкарська школа - перша і єдина на території України, яка проіснувала до Першої світової війни, у 1943 році школа відновила свою діяльність ще на один навчальний рік.

Протягом ХХ ст. до продовження й розвитку традицій яворівського забавкарства приклалося багато майстрів. У 20-30-х рр. на Малому Передмісті Яворова іграшки виробляли близько 75 родин, серед них родини Бриндасів, Горбульків, Горохів, Гдулів, Приймів, Ференців. У 50-70-х рр. у руслі локальних традицій активно працювали майстри В. Прийма, С. Тиндик, С. Фірчук, С. Лопачак, С. Горох, В. Айхлер, С. Процик, І. Ліщин, О. Кокоруз та інші. На початку 90-х рр. на Малому Передмісті іграшки виробляли лише два майстри – Ю. Прийма й С. Лопачак.

На початку 2000-х рр. традиції яворівського забавкарства продовжила родина Ольги та Василя Логинів, Євген Ференц. Завдяки усім народним майстрам, які працювали в осередку, успадковували прийоми творення іграшки й тактовно запроваджували нововведення, витворився феномен яворівської іграшки. Твори яворівських майстрів збереглися в українських та закордонних музейних і приватних збірках, часто без зазначення авторства.

На початку ХХІ ст. художня вартість яворівської іграшки вкотре привернула увагу митців. У 2009 р. свої наміри у справі продовження традицій яворівської іграшки об’єднали Остап Сойка та Оксана Когут. Майстри народилися на Яворівщині у містечку Івано-Франкове (до 1946 року Янів). Тож спільну працю розпочали з експедиційних пошуків артефактів та інформаційного матеріалу на території Яворівщини, сполучаючи їх з вивченням пам’яток у музеях і приватних збірках. Нині майстерня Остапа Сойки та Оксани Когут впевнено та продуктивно працює над збереженням та актуалізацією яворівської іграшки в сучасному культурному просторі.

Майстри створюють узвичаєні типи – коники, візочки, пташки, меблики, деркачі, тарахкальця, а також пропонують нові, продиктовані власним досвідом та розумінням традиції.

Пріоритетом у творчості Остапа Сойки та Оксани Когут є збереження автентичного образу яворівської іграшки, який визначає виразна лаконічність столярної форми, яскравий розпис рослинними мотивами у жовто-зелено-червоному колориті.