З 22 травня до 22 червня 2019 р. у Музеї книги і друкарства України триватиме виставка, присвячена 100-річчю від дня народження Леоніда Махновця.
Леонід Махновець (31.05.1919 – 19.01.1993) – д.ф.н., авторитетний дослідник української давньої літератури, історик, перекладач, археолог, бібліограф. Удостоєний Національної премії імені Тараса Шевченка 1990 р. за переклад українською мовою та підготовку науково-довідкового апарату «Літопису руського» (К., 1989).
За понад півсторіччя наукової роботи Л. Махновець підготував 4 монографії, упорядкував і прокоментував кілька збірників творів давньої літератури, працював над першим і другим томами «Історії української літератури: у 8 т.» (К., 1967), вчений є автором кількасот наукових розвідок, статей, публікацій та рецензій, окремі з яких надруковані під псевдонімом Леонід Озерний.
Найзнаменнішій своїй праці – підготовці до друку «Літопису руського» за Іпатіївським списком – Л. Махновець присвятив понад 30 років життя. До цієї роботи дослідника заохотив М. Рильський, коли одного разу під час зустрічі зауважив: «Леоніде Єфремовичу, Ви – єдина людина в Україні, яка зможе перекласти Літопис Руський. Тисячу років не зробили це до Вас і дві тисячі не зроблять після Вас».
Особливу любов до літератури, культури і доби Київської Русі Леонід Махновець проніс через все життя. Багато часу і сил віддав вивченню «Слова о полку Ігоревім». Під його авторством та упорядкуванням побачили світ такі праці: переклад із давньоруської сучасною українською мовою «Слова о полку Ігоревім» (1950), «Слово о полку Ігоревім» та його поетичні переклади і переспіви» (К., 1967), «Про автора «Слова о полку Ігоревім» (1989).
У полі зору Л. Махновця перебувала і гумористично-сатирична спадщина XVI–XVIII ст. Цій темі присвячено книги: «Давній український гумор і сатира» (1959), «Українські інтермедії XVІI–XVIII ст.» (К., 1960), «Сатира і гумор української прози XVI—XVIII ст.» (К., 1964).
Знаковою подією у літературознавстві стала поява видання «Григорій Сковорода» (К., 1972), у якому автор на основі архівних документів подав невідомі раніше факти до життя і творчості українського поета і філософа.
«Міродайним джерелом» у літературознавстві М. Возняк назвав ще у рукописі довідник «Українські письменники: Біо-бібліографічний словник. Т. 1. Давня українська література (ХІ—XVIII ст.)» (К., 1960), підготовлений науковцем.
У доробку Л. Махновця розвідки із франкознавства («Іван Франко як дослідник української літератури XVI–XVIII ст.», 1950; «Геній українського народу», 1956) та шевченкознавства («Шевченко і Жуковський», 1952, «Шевченко – художник», 1955; «Київська Русь у творчості Шевченка», 1958).
Вчений є автором численних статей до «Української радянської енциклопедії: у 12 т.» (1974–1985) та «Шевченківського словника: у 2 т.» (1976–1977).
Виставка побудована на матеріалах Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Музею книги і друкарства України, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, Національного музею українського народного декоративного мистецтва.
На виставці, присвяченій 100-річчю від дня народження Л. Махновця, експонуватимуться праці та архівні документи науковця з колекції Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, з-поміж яких і робочий примірник «Літопису руського», рукописна збірка перекладів (1942), передмова до публікації творів Володимира Мономаха (1985), план статті «Із досвіду роботи над перекладанням “Слова о полку Ігоревім”» (1985), варіанти бібліографії праць вченого-медієвіста (1968, 1975 рр.), «Невиголошене слово при одержані премії 9.ІІІ.1990», тощо.
Історико-літературні зацікавлення Л. Махновця відображають книжки з бібліотеки науковця, а дарчі написи на багатьох примірниках розкривають коло його спілкування. Епістолярна спадщина Л. Махновця представлена листами О. Білецького, М. Гудзія, В. Адріанової-Перетц, А. Ніжець, Д. Лихачова, дружини Г.Соколовської та ін.
Експозицію виставки увиразнюють світлини вченого, надані Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Центральним державним архівом-музеєм літератури і мистецтва України та з приватної колекції Я. Мишанича.
В експозиції — графіка В. Юрчишина до «Літопису Руського» та роботи В. Лопати до «Слова о полку Ігоревім» з колекції Музею книги і друкарства України.
Доповнюють виставку рушники Київщини із Національного музею українського народного декоративного мистецтва.
Тел.: 280-66-23; 280-52-56; 280-79-76
Виставка експонується з 22 травня до 22 червня 2019 р.
щодня, крім вівторка з 10.00 до 17.00 год.
Вхід — за квитками музею
Вік
14+
Вартість
Дорослий: 30 грн
Дитячий: 10 грн
Студентський : 20 грн
Телефон
+380 (44) 280 79 76
+380 (44) 280 22 10
+380 (44) 280 78 43
Посилання
Адреса
Київвул. Лаврська, 9, Корпус 9
Як дістатися?
Як проїхати громадським транспортом: Треба дістатися Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра». Їхати до станції «Арсенальна» (Святошинсько-Броварська лінія), далі — автобусом № 24 або тролейбусом № 38 до зупинки «Лавра». До Києво-Печерської Лаври їдуть і маршрутки №№ 470, 520, 527. Як проїхати на машині: Від Європейської площі піднятися вгору по вулиці Грушевського до станції метро «Арсенальна», далі по вулиці Івана Мазепи повз площу Слави.