Кібербулінг: чому слова в інтернеті мають вагу

Опубліковано 27 Травень 2025 о 10:00

Блог Діти в місті Київ >  Оглядові статті >  Кібербулінг: чому слова в інтернеті мають вагу

Photo: Freepik

Кібербулінг — це цькування за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв. Спілкування людей у мережі Інтернет зазвичай знеособлене, тому доволі часто у користувачів виникає оманливе почуття безкарності, що суттєво полегшує застосування психологічного насильства. Саме через це зі зростанням темпів використання цифрових технологій діти все частіше піддаються цьому неприкритому виду цькування. «Діти в місті» познайомлять вас із типовими проявами кібербулінгу та нададуть інструкції щодо того, як слід поводити себе дитині, яка стала жертвою в інтернеті.

У чому різниця між булінгом та кібербулінгом?

На сьогодні виділяють критерії, що вирізняють ці два типи цькувань:

• технічні навички;
• можливість прихованої агресії, оскільки агресор може бути анонімним користувачем мережі;
• моральні порушення здійснюються набагато легше, оскільки людина не бачить реакції жертви і не має зворотного зв’язку, через що менш імовірним стає прояв емпатії і поваги до почуттів;
• ширший обсяг потенційної і залученої аудиторії;
• 24/7 жертві ніде не можна сховатися, бо навіть коли виходить з онлайн комунікації, вона знає, що процес цькування там продовжується;
• кібербулінг важче контролювати і вплинути на нього, явище швидше стає системним, коли в одній особі поєднуються ролі жертви і булера.

Читайте також: Служба освітньої безпеки в Україні: навіщо вона потрібна

Типи поведінки, характерні для кібербулінгу

Photo: Freepik

Деякі сучасні американські дослідники виокремлюють декілька типів поведінки, які характерні для кібербулінгу.

Харасмент

• Повторювані образливі повідомлення, спрямовані на жертву (наприклад, сотні смс-повідомлень на мобільний телефон, постійні дзвінки).

Обмовлення

• Розповсюдження принизливої неправдивої інформації щодо людини. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, а й групи людей.

Відчуження

• Онлайн-відчуження, виключення з груп (чати однокласників, групи в соціальних мережах). Виключення у віртуальному середовищі наражає на серйозні емоційні негаразди, аж до повного емоційного руйнування дитини.

Кіберпереслідування

• Приховані відстеження. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, злочинець отримує інформацію про час, місце й усі необхідні умови здійснення майбутнього нападу.

Кібергрумінг

• Налагодження злодіями довірливих стосунків з дитиною (через соціальні мережі та фейкові акаунти) з метою отримання від неї інтимних фото чи відео з подальшим шантажуванням для отримання більш відвертих матеріалів, грошей чи зустрічей в офлайні. На цей вид потрібно звернути особливу увагу.

Чому це серйозно?

Photo: Freepik

Дехто вважає, що слова в інтернеті — це «не по-справжньому», що все, що було написано в мережі, там і залишається. Але це не так. Психологічні наслідки кібербулінгу можуть бути дуже серйозними: у жертви знижується самооцінка, виникають тривожність, депресія, вона втрачає довіру до людей. Є випадки, коли кібербулінг призводив до самогубств. Батьки повинні розуміти: навіть один необережний коментар може завдати дитині великого болю.

Слова в Інтернеті — це не просто набір символів чи смайликів, це найпростіший спосіб як підтримати, так і нашкодити. Анонімність користувачів мережі не звільняє їх від відповідальності. Дітей варто навчити ставитися до онлайн-спілкування так само, як і до живого — з повагою, доброзичливістю та розумінням, що по той бік екрана — жива людина з почуттями.

Що робити, якщо став жертвою кібербулінгу?

Перш ніж дозволяти дитині активно користуватися Інтернетом, варто проговорити певні моменти, пов’язані з можливістю кібербулінгу, спрямованого у її бік. Насамперед, пояснити дитині,що вона не винна у тому, що з нею так поводяться.

1. Навчіть не відповідати агресією на агресію. Це тільки погіршить ситуацію. Замість цього нехай зберігає повідомлення та робить скриншоти. Не мовчи — це не слабкість, а сила. Попросити про допомогу — нормально.
2. Покажіть, як заблокувати агресора у соцмережах або чатах, щоб припинити контакт. У більшості платформ є функція скарги на образливий контент.
3. Якщо дитина побачить, що когось ображають, нехай не проходить повз. Іноді навіть одне добре слово може змінити чийсь день.
4. Розкажіть про важливість підтримки тих, кого цькують. Не потрібно лайкати чи поширювати принизливий контент. Створюйте атмосферу поваги — це те, що починається з нас.

Важливо не мовчати. Перший крок до вирішення проблеми — звернення по допомогу. Заохочуйте дитину розповідати про ситуацію вам, вчителям, шкільному психологу чи іншому дорослому, якому вона довіряє.

Вам може стати в нагоді наша стаття: Безпека в інтернеті: поради батькам від експерта #stop_sexтинг